Ну, почнемо з того, що безпека зимової рибалки Київ – це не просто «не пий на льоду». Це ціла система дрібниць, які разом рятують. Знаєте, як буває – один забув мотузку, інший пішов один, третій повірив, що «тут усі ходять». І все.
І от іде чоловік по льоду під Гідропарком, а за ним уже тріщина. Чому? Бо не перевірив.
Для того щоб кайфувати на рибалці потрібно бути тепло одягнутим. Для цього Вам необхідна термобілизна від Shimano: https://shimano.kiev.ua/odezhda-i-ekipirovka-uk/verhnyaya-odezhda-uk/termobilizna/. Теплий одяг є різний. Обирайте якісне, професійне рибацьке спорядження.
Як перевіряти товщину льоду
Але ж головне – лід. Безпечний лід. Прозорий, синюватий – то добре. Білий, з бульбашками – вже гірше. А якщо жовтий чи сірий – тікай.
Товщина? Для однієї людини – мінімум 7–10 см. Для групи – 15 см і більше. Але на Дніпрі, де течію, додавай ще 5 см. Біля греблі в Вишгороді часто буває тонше, бо вода рухається.
От мій спосіб: завжди беру пешню. Стукнув – і слухай звук. Глухий – добре, дзвінкий – тонко. Або бур – свердлиш і дивишся стружку. Суха – лід міцний, мокра – вже ні.
До речі. Багато хто каже, що десь 70% аварій – через те, що люди йдуть по слідах попередніх. А попередні могли бути щасливчиками.
Якось у січні стояв біля Конча-Заспи, лід 12 см, а за 20 метрів – відкрита вода. Течія роз’їла. Бачив власними очима.
І ще одне. Перевіряй кожні 50–100 метрів. Особливо біля мостів – під Патона, під Південним. Там опори гріють воду.
Що повинно бути у рибалки взимку
От список, що в мене завжди в ящику чи на собі:
- Рятувальні шипи – дві штуки на мотузці через шию. Провалишся – встромиш у лід і вилізеш.
- Мотузка 15–20 метрів. З карабіном чи просто з петлею.
- Свисток. Бо кричати швидко втомлюєшся.
- Змінний одяг у машині. В герметичному пакеті.
- Телефон у кишені, не в рюкзаку. З номерами МНС і друзів.
- Ліхтарик. Бо темніє швидко.
Все необхідні товари можете знайти в Shimano, якість гарантована.
Одяг і екіпірування
А от одяг. Не модний, а щоб не замерзнути й не намокнути.
Термобілизна – обов’язково. Не бавовняна, а синтетика чи меринос. Бо бавовна намокає від поту – і все.
Шкарпетки – вовняні, дві пари. Чоботи – з повстю чи неопреном, але щоб не ковзали. Я беру такі, що до -30, з шипами знизу.
Куртка – мембрана, з капюшоном. І комбінезон плавучий – той, що тримає на воді хвилин 20–30. Дорого, але в Shimano знайдете на потрібний вам бюджет.
Рукавиці – не товсті, щоб вудку тримати, але теплі. Я маю такі з відкидними пальцями.
І ще одне. Шапка, що закриває вуха. Бо десь 70% тепла йде через голову. Якось помітив, років зо два тому під Осокорками – зняв шапку на п’ять хвилин, а голова потім цілий день боліла.
Коротко. Дуже.
Як діяти при надзвичайних ситуаціях
От найстрашніше – провалився. Що робити?
Не панікуй. Дихай рівно. Повернись туди, звідки йшов – там лід тримав.
Вистроми шипи в лід. Підтягнись. Викинь ноги на поверхню – як тюлень. І повзи, розкидаючи вагу.
Якщо хтось поруч провалився – не біжи до нього. Кидай мотузку, дошку, шарф. Лягай на живіт і повзи останні метри.
Якось під Московським мостом витягали пацана – добре, що мотузка була в машині за 50 метрів. Дістали.
І ще. Після того, як виліз – біжи до машини, знімай мокре, грітися. Бо переохолодження вбиває швидше, ніж вода.
От таблиця, що я тримаю в телефоні:
| Ситуація | Що робити |
|---|---|
| Тріск льоду | Лягти й повзти назад |
| Провалився ти | Шипи, повзти, не панікувати |
| Провалився товариш | Кидати мотузку, не бігти |
| Після води | Грітися, дзвонити 101 |
Як казав старий рибалка дядько Саша з Троєщини, коли ми пили чай біля його «Жигулів»: «Краще день не половити, ніж раз провалитись. Бо другий раз може не бути».
Помилки, які можуть бути небезпечними
А от помилки. Найпоширеніші.
Йти одному. Ніколи. Завжди хтось має знати, де ти.
Пити алкоголь. Серйозно. Спритність падає, реакція сповільнюється, і ти не чуєш тріск.
Свердлити лунки близько одна до одної. Лід слабшає.
Йти по льоду вночі чи в туман. Не видно тріщин.
Паркувати машину на льоду. Багато хто робить під Гідропарком – а потім машина тоне.
Перескакуючи – не слухати місцевих. Вони знають, де небезпечно. Я завжди питаю в тих, хто вже стоїть.
А раптом різко – дратує, коли люди з дітьми йдуть на тонкий лід. Це не рибалка, це самогубство.
Отак. Безпека зимової рибалки Київ – це не про страх. Це про повагу до води. Бо Дніпро великий, а людина маленька.
Тож перевіряй лід. Бери спорядження. Не ризикуй.
Бачите, як воно. Виїжджаєш – і знаєш, що повернешся. З рибою чи без – не важливо. Головне – додому.
Короткий абзац. Просто.
Або ні – ще одне: коли сумніваєшся – не йди. Краще посидіти вдома з чаєм, ніж стати новиною.
Рибальте безпечно. Київська зима того варта.
